Чому педагогічні ВНЗ не помічають змін навколо?

Яке покоління сьогодні здобуває освіту? Те, що виросло перед екранами. Екранами телевізора, комп’ютера, планшета, смартфона. Переважна більшість інформації якою оперує це покоління здобута з екранів. Та давайте спробуємо зануритись в проблему глибше. Молодь, що зараз навчається, візьмемо за складову вікову групу від 3 до 23 років, бо це більшість контингенту. Вони здобувають освіту — від дитячого садка до магістерських програм вищих навчальних закладів. І переважно проводять свій час перед екранами. Відпочиваючи вони дивляться мультфільми, фільми та серіали, якісь відео ролики в Інтернеті, передачі і т.п. Так само вони і навчаються. Готують презентації, пишуть ессе, реферати. Якщо читають підручники, книги, чи шукають інформацію в мережі, це теж відбувається з екранів і на екранах. І така взаємодія для них є ефективною і зрозумілою.

Тепер, дозвольте звернути вашу увагу на те, як працюють вчителі і викладачі в навчальних закладах і як вони намагаються взаємодіяти з цим поколінням, які методи використовують. А педагоги в переважній більшості сьогодні існують перед екраном, а не по той бік. І в цьому полягає наша проблема, коли сформувалось покоління, яке звикло споживати більшість інформації з екрану, а в навчальному закладі все відбувається інакше. Через це виникає когнітивний диссонанс. І здавалось би здібні і розумні учні та студенти не сприймають навчальний матеріал, відмовляючись навчатись. Тому що їм його пропонують у незрозумілій формі, яку вони не можуть зупинити, поставити на паузу, перемотати, прослухати та продивитись за необхідності ще раз. Також хочу звернути увагу, що в майбутньому це покоління і далі продовжить взаємодіяти з екранами в своїй професійній діяльності — в офісах, кабінетах. Погляньте навіть на сучасну побутову техніку: холодильники та пральні машини…, теж обладнуються екранами, бо виробники розуміють, що потрібно покупцеві і як йому краще взаємодіяти з технікою. В цей же час давайте подивимось на те, як готують вчителів. 

А їх готують за тою ж системою, що існувала 50, 100, і навіть 150 років тому. Їх готують до усного, вербального спілкування, до прямої взаємодії, та ніяк не пояснюють, як їм потрапити по той бік екрану, аби готувати там для дітей навчальний контент, який би відповідав реаліям сьогоднішнього і майбутнього життя цього покоління. По суті сьогодні відбувається підготовка вчителів та педагогів для навчальних закладів минулого, а це в свою чергу впливає на якість освіти, яку отримують учні та студенти.

Звернімо увагу на дисципліни які вивчають майбутні педагоги в США:

- Цифровий міст: модель того як онлайн освіта надає доступ до вищої освіти.

- Навчальне середовище майбутнього.

- Управління і діяльність бібліотек в цифрову еру.

- Взаємодія в навчанні та персональний підхід.

- Трансформуюча сила командної роботи вчителів.

- Мозковий центр з питань глобальної освіти: розширення можливостей громадян світу.

- Залучення родин в освіту: створення ефективних домашніх і шкільних партнерств для учнівського успіху.

- Передове навчання.

- Редизайн освіти: створення нової моделі для кожного.

- Видиме мислення.

- Відеоігри та навчання.

- Веб-наставництво. Візуалізація має значення.

- Навчання з використанням цифрових технологій.

- Розвиток майбутньої кар’єри.

Ці дисципліни опановують майбутні педагоги в Школі педагогіки в Мічиганському університеті та Школі педагогіки Гарвардського університету. У інших ВНЗ ситуація така сама. І вся ця інформація в вільному доступі. Одразу помітно, що вчителів готують до роботи в майбутньому, а не в минулому. Які дисципліни вивчають майбутні вчителі в Україні? Цю інформацію у вільному доступі на сайтах проглянути неможливо.

Тож хотілось би звернути увагу педагогічної громадськості на цю актуальну проблему, для термінового всебічного розгляду і прийняття відповідних заходів для її вирішення. ЇЇ зміст в застарілій системі підготовки майбутніх педагогів. У відсутності якісної системи підвищення кваліфікації діючих. Адже створення навчального відеоконтенту є вже підтвердженою практичною схемою навчання та отримання нових знань. Будемо відверті, якщо ми чогось не знаємо, ми дивимось відео ролик на YouTube як це зробити, і ця схема діє. То чому ж педагогічні навчальні заклади, замість того аби навчати, як професійно створювати навчальний контент для шкіл та університетів, ігнорують це? Зміни відбуваються, з’являється багато масових відкритих онлайн курсів з якісними відео уроками та це має не системних характер і відбувається за бажання ентузіастів та інноваторів. В той час, як майбутніх педагогів намагаються готувати шляхом вивчення напам'ять наукових термінів та дат народження педагогів, заснування університетів.

Сьогодні, йде мова про реформування системи освіти, стоїть питання, що вчителі мають робити акцент на компетентнісний підхід в навчанні, практичних навичках, освіті для життя. Але, чи можна вимагати цих аспектів від тих, кого вчили і вчать досі не зважати на реалії, завчати хронологію, і працювати за тим як написано.

Отож, перефразую вислів з відомого кінофільму - «..Завтра не буде ні підручників, ні лекцій, ні семінарів, ні пар, а буде одне суцільне відео…». Тому давайте почнемо готувати тих, хто зможе допомогти майбутнім поколінням розвиватись завдяки, а не всупереч.

Дана стаття була опублікована 

в тижневику "Освіта" 

№45-46 за 26 жовтня - 2 листопада 2016 року

під заголовком "Завдяки, а не всупереч. 

Як подолати когнітивний дисонанс."