Коноваленко Юрій, викладач — марафонець:)

"Навіщо ми це робимо, як це нам знадобиться в майбутньому?". Кожний викладач чув цей вислів від своїх студентів хоча б один раз. А кожен студент його хоч раз та промовляв. І справді, коли заходить мова про курсові та дипломні роботи, які мають виконати студенти згідно освітніх програм: на кого вони розраховані і чого мають навчити студента? Якими компетенціями наділити? Які практичні навички допомогти опанувати? Якщо йдеться про майбутнього науковця, в такому сенсі існуючі нині вимоги, безумовно, потрібні. Але якщо випускник ВНЗ бачить себе в майбутньому практиком? Ознайомившись з програмами та вимогами цих програм до студентів, складається враження, що вища освіта покликана виключно для продукування науковців, а не як зазначено в Законі "Про вищу освіту". Практичних навичок, які передбаченні Законом у термінах "компетенція" та "кваліфікація" студенти в більшості випадків не отримують, в силу різних причин, і це тема іншого дослідження.

Моя сповідь про перший офіційний напівмарафон а це 21 км. , який я пробіг 28 вересня 2014 року. Ну що, я трохи відійшов, як фізично так і морально після свого першого офіційного напівмарафону і взявся писати свій звіт про виконану мною роботу. Розпочну здалеку, починаючи з першого свого офіційного забігу в рамках Київського марафону де я пробіг 10 км і влився так би мовити в бігову сім’ю, я зрозумів, що треба йти далі, до нових вершин, фізичного й психологічного опанування власного тіла. Той день 28 квітня подарував мені запал такого адреналіну, продемонстрував настільки грандіозне свято, що я зрозумів, наступні змагання не маю права пропустити. Одразу розпочав пошуки схожих заходів і наступний забіг такого ж масштабу ентузіасти цією справи подарують киянам 28 вересня. В день, коли дізнався про нього, а це було 4 травня, одразу оплатив участь і вирішив, що цього разу це буде дистанція 21,0975. Про те, як я готувався, більшість з вас могла слідкувати по моїх постах в ФБ т