Гібридна навчальна література, як культурологічна проблема



За даними одного з найбільших в світі виробників пам’яті для електроніки Hitachi, що були озвучені в Лондоні (Велика Британія) на Social Innovation Forum 16 липня 2015 року: «За останні 18 місяців людством було створено більше інформації ніж за всю його історію до цього». [4.]
         Тому проблеми систематизації, відбору, зберігання інформації у нинішньому інформаційно-знаннєвому суспільстві постають перед педагогічним співтовариством, адже зараз нам більше не потрібно запам’ятовувати багато речей —  вони вже у вільному доступі. Натомість нам потрібно вміти користуватися цими знаннями або знати, яким чином шукати та знаходити інноваційні, несподівані відповіді. Інтернет ресурс, як гібридний підручник, соціальні мережі, як гібридна навчальна література, онлайн-курси, як гібрид лекційної діяльності. Отже автором вперше вводиться в науковий обіг поняття «Гібридна навчальна література».
Мати швидкий доступ до інформації і володіти найсвіжішою, стає в нашу еру інформаційного суспільства надпріоритетним завданням, не тільки для представників науки та бізнесу, а в першу чергу для вчителів, адже саме вчитель формує світогляд майбутніх поколінь, бо єдина сфера через яку проходить кожна сучасна людина — це сфера освіти. Адже і майбутній президент, прем’єр, депутат, лікар, юрист, економіст, продавець, футболіст, письменник… проходить через школу. І це покладає на плечі вчителя титанічне навантаження — продемонструвати всі переваги і недоліки світу, в якому буде жити учень. Бо чим більше позитивних сторін, елементів зможе відкрити для учнів вчитель, тим менше в них залишиться приводів до негативних аспектів життя загалом.
Сьогодні все більше видів діяльності людини стають залежними від цифрових технологій. Щодня людина виробляє все більше і більше інформації, яку потрібно десь зберігати, а головне мати швидкий доступ до неї, користуватись нею. Але якщо з використанням все більш менш зрозуміло і сценарій роботи з інформацією за останні роки мало змінювався, то питання доступу до інформації кардинально еволюціонувало. В попередні десятиліття головним джерелом освітянської та навчальної літератури були паперові носії, тобто друковані книги: підручники, посібники, а також періодика: газети, журнали, що в свою чергу знаходились в традиційних бібліотеках. І шляхи доступу до цієї інформації теж були прості і зрозумілі: передплата додому, якщо мова йде про періодику, або відвідування бібліотек. Кожен з цих шляхів мав свої переваги і недоліки. Передплата освітянської періодики мала більш зручну форму доступу до професійної інформації, адже вчитель, викладач, учень та студент, обирали цікаві і необхідні саме їм видання з уподобаною тематикою. Було зручно користуватись, бо примірники видань надходили додому особисто передплатнику і він у зручний для себе час мав доступ до інформації, що містилась в цих виданнях. Але цей спосіб мав і свої недоліки порівняно з іншим видом доступу до інформації, як то бібліотека. Адже великі бібліотеки несуть в собі весь ресурс друкованої літератури та періодики, і користувач мав одразу можливість використовувати як книги так і періодику, не обмежуючи себе тільки тими виданнями, що він передплатив, або підручниками що придбав. Бібліотека могла вмістити все. Та цей спосіб мав свій недолік порівняно з передплатою додому, це необхідність фізично знаходитись в приміщенні бібліотеки, їздити до неї, витрачати на це час. Отже пересічний користувач навчальною літературою мав або обмежений доступ в «домашніх» але зручних умовах, або повний але не завжди поруч і поза «робочим місцем».
З початку ХХІ століття населення України чітко стало на колії інформаційного суспільства, все більше і більше інформації пересічні українці почали отримувати саме за допомогою інформаційних можливостей новітніх технологій, які в свою чергу стали локомотивом розвитку суспільства. Електроніка, повільно, але таки заполонила всю територію нашої держави, надавши можливість небаченого за своєю зручністю і акцентованістю раніше способу акумулювати в собі всі переваги названих нами двох сценаріїв доступу до освітянської та навчальної літератури.
Відпала необхідність, в широкому розумінні, обирати один зі сценаріїв доступу до джерел інформації. Бо зявилась можливість мати доступ до всіх джерел шляхом персонального комп’ютера, ноутбуку, смартфону, планшету.
На даний момент однозначно стверджувати що ера друкованих видань: книг, підручників, періодики: газет та журналів, особливо останніх, вже добігла кінця, ще зарано. Хоча, що стосується періодики, це лише питання часу, адже без державного або меценатного фінансування або жертовної праці ветеранів цієї індустрії, це джерело інформації, припинило б свою діяльність вже сьогодні. Але друк, це лише носій інформації, данина епосі так би мовити, всі освітянські засоби масової інформації, як джерела навчальної інформації, в наш час поступово залучаються до здобутків цифрової ери, яка дає можливість бути під рукою в кожного в зручний для нього час.
Тож, що сьогодні має освоїти майбутній педагог, звичайно крім своєї професії, які сьогодні існують джерела інформації, як їх знаходити, та користуватись?
Раніше одне друковане видання, якщо йде мова про періодику, могло відповідати певному виду діяльності педагога, для прикладу: «Світова література. Шкільний світ», «Краєзнавство. Географія. Туризм», «Фізика», «Математика», «Хімія. Шкільний світ», «Біологія. Шкільний світ» «Інформатика», «English», «Deutsch», «Здоровя та фізична культура», «Трудове навчання», «Початкова освіта», «Початкова освіта. Дидактичні матеріали», «Початкова освіта. Уроки», «Дитячий садок», «Дитячий садок. Управління», «Дитячий садок. Мистецтво», та «Школа», «Директор школи. Шкільний світ», «Профтехосвіта», «Дошкілля», «Методист», «Психолог», «Соціальний педагог», «Психолог дошкілля», «Дефектолог»Або охоплювати всі сфери педагогічного простору «Освіта», «Освіта України», «Рідна школа» «Директор школи, ліцею, гімназії»… Сьогодні акцентувати окремий сайт, економічно і практично є необґрунтовано, адже всі ці види діяльності педагога розміщуються окремими сторінками, рубриками на новітніх Інтернет-порталах oblosvita.com, pedpresa.ua, parta.com.ua, osvita.ua які в свою чергу є аналогами тих же друкованих видань, як «Освіта», але вже в сучасній електронній версії. [1.]
         Отже гібридна навчальна література — поняття яке автор вперше вводить в науковий обіг виходить з сьогоднішніх понять, які щільно засіли в умах суспільства, починаючи свою експансію з гібридних автомобілів, які відрізняються від звичайних, бо використовують вже не тільки двигун внутрішнього згорання (ДВЗ), якому на допомогу та зміну приходять різні варіації електричного двигуна. Так відбувається сьогодні і з засобами масової інформації (ЗМІ), коли наприклад соціальні мережі з розважального елементу поступово стають потужними ЗМІ, або елементами ЗМІ, і якщо до такого поняття як «гібридні ЗМІ» ми вже звикли, то поняття «гібридна навчальна література» сьогодні звучить та застосовується вперше. Що саме автор вкладає в це поняття, це все той же компонент що відрізняє звичні ЗМІ від гібридних — соціальні мережі, а головне це зосередження важливої, свіжої, актуальної для педагога інформації на ресурсах які прямо не пов’язані з педагогічною сферою. Так саме використання у своїй педагогічній діяльності таких ресурсів і відрізняє інноваційного педагога від звичайного.
До 2050 року населення Землі збільшиться майже на 2,6 мільярда людей і зросте з нинішніх 7,141 мільярда до 9,731 мільярда. Такий прогноз міститься у доповіді, яку опублікував 2 жовтня Французький інститут демографічних досліджень (Institut national d'etudes demographiques, INED). [3.] Отже педагоги, що зможуть надати більш якісну освіту, інформацію для своїх учнів зможуть наділити їх перевагою серед їхніх однолітків, що в свою чергу забезпечить їм більші можливості для реалізації себе в майбутньому.
Таким чином головна мета, що постає перед нами сьогодні — допомогти майбутньому педагогу використовувати джерела новітньої інформації у якості, яка відповідала б колишньому поняттю — підручник, або навчальна література. До таких прямо не орієнтованих на педагогіку джерел сьогодні потрапляє безліч популярних Інтернет ресурсів, адже дуже багато з них містять розділи за своєю структурою та наповненням, корисні для педагога, зокрема: наука, суспільство, технології, культура, винаходи, дозвілля, курси, світ, додатки, програмне забезпечення. Хоч ці рубрики і не мають чіткої кореляції з навчальними програмами і матеріалами, які мають засвоювати учні, але педагог, володіючи інформацією з цих рубрик, зможе подавати програмне навантаження в більш ефективній формі, зможе на існуючих прикладах пояснювати, що може дати учневі в майбутньому знання шкільної, предметної програми, як застосувати теоретичні знання на практиці.
Ми вбачаємо ціллю педагогічних університетів, при підготовці майбутніх педагогів, навчити знаходити такі сайти і потрібну, актуальну на них інформацію. Адже вчитель повинен бути творчою особистістю. Тому давати кожному загальний перелік Інтернет-ресурсів, або груп в соціальних мережах, стало б створенням нових рамок. Щоб цього не допустити, потрібно занурюючись глибше в представлену проблематику, створювати відповідні нові науково-пошукові завдання для студентів, на відміну від застарілих, скажімо, як реферати. [2.] Під час виконання цих завдань студенти і могли б створювати свою особисту медіатеку таких от джерел для черпання актуальної не профільної педагогічної інформації за своєю майбутньою діяльністю.
В підсумку, гібридна навчальна література вже існує, до неї можна віднести десятки сучасних Інтернет-ресурсів http://dt.ua/, http://itc.ua/, http://platfor.ma/, http://zmiya.com.ua/, http://gagadget.com/, http://ain.ua/, http://korrespondent.net/, http://www.bigmir.net/, http://lovi-moment.com.ua/, http://www.imdb.com/, http://focus.ua/, http://www.theinsider.ua/, https://www.facebook.com/, https://twitter.com/ користуючись якими педагог зможе збагачувати свій інтелектуально-інформаційний потенціал для успішної діяльності і підготовки конкурентно-спроможного студента, особистості вцілому.

Використані джерела
1. Коноваленко Ю.В. Розширення педагогічного медіапростору структурами масової комунікації, як альтернативна відповідь освітянської галузі на викликни часу в другому десятилітті ХХІ століття. / Юрій Коноваленко // Педагогіка і психологія. Вісник національної академії педагогічних наук України. №3. 2015. С.37-43.
2. Коноваленко Ю. В. У реферетів є альтернатива? / Юрій Коноваленко // Освіта. №47. 5-12 листопада 2014. С.8.
4. http://itc.ua/blogs/hitachi-za-poslednie-18-mesyatsev-byilo-sozdano-bolshe-dannyih-chem-za-vsyu-predyidushhuyu-istoriyu-chelovechestva/ [electronic resource].


Данна стаття була опублікована в "Культурологічний альманах". 
Вип. №1. Вінниця.: «Нілан-ЛТД». 2015. – С.94-98.

Коноваленко Юрій Васильович
аспірант кафедри педагогіки і психології вищої школи
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова,
м. Київ, Україна



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як вчителю з користю використовувати соцмережі на уроках

Тьютори, Едвайсери, Коучі, Фасилітатори, Ментори, Наставники розбираємось хто це

Як отримати залік або допуск до іспиту, якщо ви ні разу не відвідували пари та не здавали жодних робіт