Онлайн-курси: диплом чи знання?

Задавали ми собі коли-небудь питання чи має продавець в магазині диплом про вищу освіту? Чи має диплом інженера механік, який ремонтує наші машини? Чи є диплом менеджера з туризму в нашого туроператора? А, скажімо, коли однокласник вашої дочки, або сина, прийде переставити піратський Windows на ваш комп'ютер, або налаштувати WiFi мережу? Тут ви вже знаєте, — диплома айтішника у нього нема, але ви переконані, він це зробить краще деяких дипломованих. Тому і запрошуєте саме його.

А ось зізнаймось собі, чи досліджуємо ми біографії наших народних обранців — депутатів? Диплом, що мусить в теорії підтверджувати знання, став ще однією безкінечною довідкою, дозволом, документом за якими ми стоїмо в довжелезних бюрократичних чергах впродовж свого життя. Таких прикладів можна навести сотні.

Проблема полягає в тому, що на якомусь етапі стався злам, переосмислення цінностей та пріоритетів. Підміна понять, поглядів та прагнень. Коли учень після школи почав йти у вищий навчальний заклад не за знаннями, а саме за дипломом. Атмосфера в суспільстві швидко підхопила негативну тенденцію і вона розповзлася по всій країні, як ракова пухлина. Найтрагічніше, що ця проблема вразила дамбу, яка б мала стримувати те розповзання, ця дамба це — викладацький склад ВНЗ. Це викладачі, — які під тим натиском вимушені були піти, так би мовити, за течією, і змінити свої критерії з оцінювання ЗНАНЬ студентів на оцінювання робіт, що виконали ті студенти.

З цього моменту ми отримали ситуацію, яку маємо сьогодні, коли випускників вищих навчальних закладів не беруть на роботу, бо ті не мають навиків, бо знання, які б вони мали отримати у ВНЗ замінили оцінки, і дипломи, що підтверджують отримання оцінок, а не знань.

В наш час це питання починає турбувати все більшу кількість молоді, її батьків, працедавців. Бо ми опинились в такій ситуації, коли диплом найпрестижніших вищих навчальних закладів України не гарантує стовідсоткового працевлаштування з належним окладом і не підтверджує глибокі теоретичні знання випускника.

Яскраво ілюструє стан, який нині склався в вищій освіті, приклад більш схематичний, — з водійськими правами. Без Посвідчення виїхати на дорогу неможливо, його наявність перевіряє державна автомобільна інспекція. Тому більшість здобувають посвідчення відомим чином. Але і без знань правил руху та без вміння керувати автомобілем виїхати на дорогу неможливо. Тому всі беруть приватні уроки у кваліфікованих водіїв-інструкторів. Так, сьогодні Посвідчення водія і навики керування це дві цілком незалежні справи. Щось дуже подібне стукає і в двері вищої школи.

Складається ситуація коли диплом вищого навчального закладу перетворюється на певну формальність, потрібний виключно для оформлення трудового договору з працедавцем відповідно до юридичних вимог.

Одним з шляхів вирішення порушеної проблеми вже зайнялося саме суспільство, котре більше невзмозі миритись з важкою ситуацією в яку саме себе і завело. А от виявом такої боротьби постають нині різноманітні курси майстерності з певних затребуваних галузей, де студенти отримують саме знання, а не оцінки за виконанні завдання.

Першопрохідцем в цьому стала Ай-Ті (IT) сфера, галузь високих технологій, яка завжди перебуває в зоні пульсу і реагує миттєво, коли відчуває нестачу якісних кадрів для свого підживлення. Де новітні, свіжі, екстраординарні ідеї цінуються більше від документів про освіту, які на даному етапі свідчать лише їх наявність. А ініціатива он-лайн курсів надала вільний і головне абсолютно безкоштовний доступ до найкращих навчальних можливостей всім бажаючим і в Україні, і закордоном. Заповнивши Інтернет-сторінки і всі можливі засоби доступу до інформації підручниками, текстами лекцій, програми, онлайн-курсами, аби тільки залучити бажаючих і допомогти їм стати справді обізнаними, думаючими та кваліфікованими працівниками для своїх галузей. А кращих випускників, за результатами навчання, запрошувати на роботу в свої компанії та установи.

Інші галузі швидко помітили результат, і зрозуміли: треба діяти в такому ж ключі, що призвело до певного мейнстриму (англ. mainstream — основна течія — термін, що позначає переважний напрямок у певній галузі (науковій, культурній, медійній тощо) для певного періоду часу. Часто вживається для позначення яких-небудь "офіційних", масових тенденцій.).

І, нарешті, в останні роки до цього мейнстриму приєднались і деякі вищі навчальні заклади України, переважно через активних викладачів, які на базі вищих навчальних закладів започаткували викладання онлайн-курсів з певних дисциплін.

Першими масовими онлайн-курсами можна вважати "Університет онлайн" — проект онлайн курсів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який було проведено минулого року. За його підсумками на перший в Україні масовий онлайн курс "Бренд-менеджмент" Андрія Длігача зареєструвалося 8050 осіб, на сайті "Університет онлайн" Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

За місяць роботи курсу "Бренд-менеджмент" сайт проекту "Університет онлайн" відвідали слухачі з 62 країн світу 52 550 разів. Вони переглянули більше 267 тисяч сторінок сайту. Дивилися й слухали в Україні, Росії, США, Німеччині, Канаді, Великій Британії, Австрії, Польщі, Італії та Нідерландах. Навіть у далекому загадковому Китаї 32 особи знайшли час та бажання прослухати український курс бренд-менеджменту. В Україні курс проходили у 163 містах і містечках. Найчастіше у Києві, Харкові, Львові, Дніпропетровську та Донецьку.

Учасники курсу залишили на сайті більше 1500 коментарів. І на кожне звернення організатори намагалися відповідати оперативно та конструктивно. У легенду курсу увійшов викладач Андрій Длігач, який виявляв справжні дива оперативності. Вдячні слухачі продовжують йому писати навіть після закінчення курсу.

Ще кілька цікавих цифр: 46 850 відвідувань сайту було здійснено за допомогою комп'ютерів, 3 700 слухачів використовували планшети, а 2000 — смартфони. І ще така деталь: 56 відсотків слухачів першого українського масового онлайн курсу — жінки. Найвагоміша вікова група — це слухачі від 24 до 35 років (54%). Друга за чисельністю вікова група — молодь з 18 до 23 років (29%).

Важливо зазначити те, що 61% учасників — це працюючі професіонали, кожний четвертий слухач — студент, 15% — підприємці.

Тож прокоментувати впровадження та проведення такого заходу можна словами Джеффа Безоса, засновника компанії Amazon: "Якщо ви не хочете, щоб вас критикували, заради Бога, не робіть нічого нового".

На українській багатій землі проросте будь-яке зерно і натхненні викладачі українських вищих навчальних закладів та просто не байдужі люди започаткували схожий за змістом проект "Prometheus" — це громадський проект масових відкритих онлайн-курсів. Мета якого — безкоштовно надати найкращі навчальні можливості кожному громадянину України.

Першими курсами проекту стали:

- "Історія України: від Другої світової війни до сучасності" викладача КНУ ім. Тараса Шевченка Івана Патриляка,

- "Фінансовий менеджмент" викладача Києво-Могилянської бізнес-школи Олексія Геращенка,

- "Основи програмування мовою Python" викладача Національного технічного університету України "КПІ" -Нікіти Павлюченка,

- "Розробка та аналіз алгоритмів", викладача Національного технічного університету України "КПІ" — Олексія Молчановського.

Масові відкриті онлайн-курси — це революція в освіті. Сьогодні ми є свідками справжньої революції в світовій освіті. Ще восени 2011 року Стенфордський університет запропонував усім охочим безкоштовно прослухати три власні навчальні курси за допомогою мережі Інтернет. Лише в одному з цих курсів тоді взяло участь близько 160 тисяч студентів з 190 країн світу. На червень 2014 року в світі існувало вже близько 2600 МВОК (Масових відкритих онлайн-курсів). Масові онлайн курси створюють десятки провідних університетів по всьому світу, а такі країни як Франція, Китай та Йорданія заснували національні платформи МВОК.

Отже такі онлайн-курси дають можливість тим випускникам що мають вже дипломи і знання — оновити їх. А тим хто, нажаль, має можливо лише дипломи, — отримати знання з нуля.

В кого сформувалась думка після прочитаного вище, що це шлях в прірву, яка підірве і так вже слабку довіру до вищих навчальних закладів, хочу заперечити. Такі безкоштовні онлайн-курси можуть і повинні стати рекламою ВНЗ. Довести абітурієнту, що в такому то певному університеті кращий рівень освіти ніж в інших. А пройшовши безкоштовний курс, послухавши викладачів, оціни їх педагогічну майстерність, зацікавитись конкретною дисципліною і вже вступивши, детальніше її опановувати в університетських стінах. А не розглядати привабливі посмішки викладачів і випускників з рекламних буклетів, які роздають абітурієнтам під час "Днів відкритих дверей". Саме за такого, поглибленого, через онлайн-курси, знайомства з університетом і його викладачами, майбутній студент зможе чітко уявити, що він, вступивши до обраного університету, буде мати справу з глибоко фаховими викладачами. І отримуватиме — знання. А ще: таким чином образ викладача з сьогоднішнього, вибачте за правду, але так і є, бідного й нещасного, перетворюватиметься в уяві студента на популярного і поважного. Це також призведе до боротьби університетів за передових, сучасних викладачів і зможе підняти їх матеріальний рівень. А інших, — спонукати до проведення більш плідної наукової роботи, яка б змогла популяризувати їх. Адже студентство у переважній більшості любить популярних людей, прислухається саме до їхніх думок, і хоче бути на них схожим.

Висновком можуть слугувати такі наступні міркування. Сьогодні маємо ситуацію замкнену колом "чому дурні бо бідні, чому бідні бо дурні". Вийти з цього кола можна тільки шляхом впровадження ось таких інновацій, які за своєю суттю є еволюцією, як перехід від чорнильниці й пера до кулькової ручки, від друкарської машинки до комп'ютера і принтера… Для впровадження їх не потрібно скаржитись на брак коштів. Адже вони тут не потрібні. Бо у кожного викладача, і в кожного ВНЗ існує відеоапаратура, яка б дозволила зняти цикл роликів і розмістити на університетських сайтах, або скористатись платформою http://prometheus.org.ua/, або будь-якою іншою схожого змісту. Сьогодні час змін, і якщо не повернути нормальні алгоритми згідно яких диплом вищого навчального закладу є наочним підтвердженням наших знань, можна втратити не тільки знання але й майбутнє.

Юрій Коноваленко 

аспірант кафедри педагогіки і психології вищої школи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Дана стаття була опублікована в тижневику "Освіта". №48 12-19 листопада 2014. С.5.