Онлайн-курси: диплом чи знання?


Задавали ми собі коли-небудь питання чи має продавець в магазині диплом про вищу освіту? Чи має диплом інженера механік, який ремонтує наші машини? Чи є диплом менеджера з туризму в нашого туроператора? А, скажімо, коли однокласник вашої дочки, або сина, прийде переставити піратський Windows на ваш комп'ютер, або налаштувати WiFi мережу? Тут ви вже знаєте, — диплома айтішника у нього нема, але ви переконані, він це зробить краще деяких дипломованих. Тому і запрошуєте саме його.

А ось зізнаймось собі, чи досліджуємо ми біографії наших народних обранців — депутатів? Диплом, що мусить в теорії підтверджувати знання, став ще однією безкінечною довідкою, дозволом, документом за якими ми стоїмо в довжелезних бюрократичних чергах впродовж свого життя. Таких прикладів можна навести сотні.
Проблема полягає в тому, що на якомусь етапі стався злам, переосмислення цінностей та пріоритетів. Підміна понять, поглядів та прагнень. Коли учень після школи почав йти у вищий навчальний заклад не за знаннями, а саме за дипломом. Атмосфера в суспільстві швидко підхопила негативну тенденцію і вона розповзлася по всій країні, як ракова пухлина. Найтрагічніше, що ця проблема вразила дамбу, яка б мала стримувати те розповзання, ця дамба це — викладацький склад ВНЗ. Це викладачі, — які під тим натиском вимушені були піти, так би мовити, за течією, і змінити свої критерії з оцінювання ЗНАНЬ студентів на оцінювання робіт, що виконали ті студенти.
З цього моменту ми отримали ситуацію, яку маємо сьогодні, коли випускників вищих навчальних закладів не беруть на роботу, бо ті не мають навиків, бо знання, які б вони мали отримати у ВНЗ замінили оцінки, і дипломи, що підтверджують отримання оцінок, а не знань.
В наш час це питання починає турбувати все більшу кількість молоді, її батьків, працедавців. Бо ми опинились в такій ситуації, коли диплом найпрестижніших вищих навчальних закладів України не гарантує стовідсоткового працевлаштування з належним окладом і не підтверджує глибокі теоретичні знання випускника.
Яскраво ілюструє стан, який нині склався в вищій освіті, приклад більш схематичний, — з водійськими правами. Без Посвідчення виїхати на дорогу неможливо, його наявність перевіряє державна автомобільна інспекція. Тому більшість здобувають посвідчення відомим чином. Але і без знань правил руху та без вміння керувати автомобілем виїхати на дорогу неможливо. Тому всі беруть приватні уроки у кваліфікованих водіїв-інструкторів. Так, сьогодні Посвідчення водія і навики керування це дві цілком незалежні справи. Щось дуже подібне стукає і в двері вищої школи.
Складається ситуація коли диплом вищого навчального закладу перетворюється на певну формальність, потрібний виключно для оформлення трудового договору з працедавцем відповідно до юридичних вимог.
Одним з шляхів вирішення порушеної проблеми вже зайнялося саме суспільство, котре більше невзмозі миритись з важкою ситуацією в яку саме себе і завело. А от виявом такої боротьби постають нині різноманітні курси майстерності з певних затребуваних галузей, де студенти отримують саме знання, а не оцінки за виконанні завдання.
Першопрохідцем в цьому стала Ай-Ті (IT) сфера, галузь високих технологій, яка завжди перебуває в зоні пульсу і реагує миттєво, коли відчуває нестачу якісних кадрів для свого підживлення. Де новітні, свіжі, екстраординарні ідеї цінуються більше від документів про освіту, які на даному етапі свідчать лише їх наявність. А ініціатива он-лайн курсів надала вільний і головне абсолютно безкоштовний доступ до найкращих навчальних можливостей всім бажаючим і в Україні, і закордоном. Заповнивши Інтернет-сторінки і всі можливі засоби доступу до інформації підручниками, текстами лекцій, програми, онлайн-курсами, аби тільки залучити бажаючих і допомогти їм стати справді обізнаними, думаючими та кваліфікованими працівниками для своїх галузей. А кращих випускників, за результатами навчання, запрошувати на роботу в свої компанії та установи.
Інші галузі швидко помітили результат, і зрозуміли: треба діяти в такому ж ключі, що призвело до певного мейнстриму (англ. mainstream — основна течіятермін, що позначає переважний напрямок у певній галузі (науковій, культурній, медійній тощо) для певного періоду часу. Часто вживається для позначення яких-небудь "офіційних", масових тенденцій.).
І, нарешті, в останні роки до цього мейнстриму приєднались і деякі вищі навчальні заклади України, переважно через активних викладачів, які на базі вищих навчальних закладів започаткували викладання онлайн-курсів з певних дисциплін.
Першими масовими онлайн-курсами можна вважати "Університет онлайн" — проект онлайн курсів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який було проведено минулого року. За його підсумками на перший в Україні масовий онлайн курс "Бренд-менеджмент" Андрія Длігача зареєструвалося 8050 осіб, на сайті "Університет онлайн" Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
За місяць роботи курсу "Бренд-менеджмент" сайт проекту "Університет онлайн" відвідали слухачі з 62 країн світу 52 550 разів. Вони переглянули більше 267 тисяч сторінок сайту. Дивилися й слухали в Україні, Росії, США, Німеччині, Канаді, Великій Британії, Австрії, Польщі, Італії та Нідерландах. Навіть у далекому загадковому Китаї 32 особи знайшли час та бажання прослухати український курс бренд-менеджменту. В Україні курс проходили у 163 містах і містечках. Найчастіше у Києві, Харкові, Львові, Дніпропетровську та Донецьку.
Учасники курсу залишили на сайті більше 1500 коментарів. І на кожне звернення організатори намагалися відповідати оперативно та конструктивно. У легенду курсу увійшов викладач Андрій Длігач, який виявляв справжні дива оперативності. Вдячні слухачі продовжують йому писати навіть після закінчення курсу.
Ще кілька цікавих цифр: 46 850 відвідувань сайту було здійснено за допомогою комп'ютерів, 3 700 слухачів використовували планшети, а 2000 — смартфони. І ще така деталь: 56 відсотків слухачів першого українського масового онлайн курсу — жінки. Найвагоміша вікова група — це слухачі від 24 до 35 років (54%). Друга за чисельністю вікова група — молодь з 18 до 23 років (29%).
Важливо зазначити те, що 61% учасників — це працюючі професіонали, кожний четвертий слухач — студент, 15% — підприємці.
Тож прокоментувати впровадження та проведення такого заходу можна словами Джеффа Безоса, засновника компанії Amazon: "Якщо ви не хочете, щоб вас критикували, заради Бога, не робіть нічого нового".
На українській багатій землі проросте будь-яке зерно і натхненні викладачі українських вищих навчальних закладів та просто не байдужі люди започаткували схожий за змістом проект "Prometheus" — це громадський проект масових відкритих онлайн-курсів. Мета якого — безкоштовно надати найкращі навчальні можливості кожному громадянину України.
Першими курсами проекту стали:
- "Історія України: від Другої світової війни до сучасності" викладача КНУ ім. Тараса Шевченка Івана Патриляка,
- "Фінансовий менеджмент" викладача Києво-Могилянської бізнес-школи Олексія Геращенка,
- "Основи програмування мовою Python" викладача Національного технічного університету України "КПІ" -Нікіти Павлюченка,
- "Розробка та аналіз алгоритмів", викладача Національного технічного університету України "КПІ" — Олексія Молчановського.
Масові відкриті онлайн-курси — це революція в освіті. Сьогодні ми є свідками справжньої революції в світовій освіті. Ще восени 2011 року Стенфордський університет запропонував усім охочим безкоштовно прослухати три власні навчальні курси за допомогою мережі Інтернет. Лише в одному з цих курсів тоді взяло участь близько 160 тисяч студентів з 190 країн світу. На червень 2014 року в світі існувало вже близько 2600 МВОК (Масових відкритих онлайн-курсів). Масові онлайн курси створюють десятки провідних університетів по всьому світу, а такі країни як Франція, Китай та Йорданія заснували національні платформи МВОК.
Отже такі онлайн-курси дають можливість тим випускникам що мають вже дипломи і знанняоновити їх. А тим хто, нажаль, має можливо лише дипломи, — отримати знання з нуля.
В кого сформувалась думка після прочитаного вище, що це шлях в прірву, яка підірве і так вже слабку довіру до вищих навчальних закладів, хочу заперечити. Такі безкоштовні онлайн-курси можуть і повинні стати рекламою ВНЗ. Довести абітурієнту, що в такому то певному університеті кращий рівень освіти ніж в інших. А пройшовши безкоштовний курс, послухавши викладачів, оціни їх педагогічну майстерність, зацікавитись конкретною дисципліною і вже вступивши, детальніше її опановувати в університетських стінах. А не розглядати привабливі посмішки викладачів і випускників з рекламних буклетів, які роздають абітурієнтам під час "Днів відкритих дверей". Саме за такого, поглибленого, через онлайн-курси, знайомства з університетом і його викладачами, майбутній студент зможе чітко уявити, що він, вступивши до обраного університету, буде мати справу з глибоко фаховими викладачами. І отримуватиме — знання. А ще: таким чином образ викладача з сьогоднішнього, вибачте за правду, але так і є, бідного й нещасного, перетворюватиметься в уяві студента на популярного і поважного. Це також призведе до боротьби університетів за передових, сучасних викладачів і зможе підняти їх матеріальний рівень. А інших, — спонукати до проведення більш плідної наукової роботи, яка б змогла популяризувати їх. Адже студентство у переважній більшості любить популярних людей, прислухається саме до їхніх думок, і хоче бути на них схожим.

Висновком можуть слугувати такі наступні міркування. Сьогодні маємо ситуацію замкнену колом "чому дурні бо бідні, чому бідні бо дурні". Вийти з цього кола можна тільки шляхом впровадження ось таких інновацій, які за своєю суттю є еволюцією, як перехід від чорнильниці й пера до кулькової ручки, від друкарської машинки до комп'ютера і принтера… Для впровадження їх не потрібно скаржитись на брак коштів. Адже вони тут не потрібні. Бо у кожного викладача, і в кожного ВНЗ існує відеоапаратура, яка б дозволила зняти цикл роликів і розмістити на університетських сайтах, або скористатись платформою http://prometheus.org.ua/, або будь-якою іншою схожого змісту. Сьогодні час змін, і якщо не повернути нормальні алгоритми згідно яких диплом вищого навчального закладу є наочним підтвердженням наших знань, можна втратити не тільки знання але й майбутнє.

Юрій Коноваленко 
аспірант кафедри педагогіки і психології вищої школи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Дана стаття була опублікована в тижневику "Освіта". №48 12-19 листопада 2014. С.5.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як вчителю з користю використовувати соцмережі на уроках

Тьютори, Едвайсери, Коучі, Фасилітатори, Ментори, Наставники розбираємось хто це

Як отримати залік або допуск до іспиту, якщо ви ні разу не відвідували пари та не здавали жодних робіт