У рефератів є альтернатива?


Суспільство еволюціонує постійно і невпинно, а суспільні інституції зі своїми устоями і статутами лише намагаються його наздоганяти. Їхня неповороткість, а головне, заорганізованість саме і створюють різноманітні гальма чи загати. Їх доводиться пересилювати, долати, оминати, або й, як варіант, — не помічати.
У вищій школі сьогодні одним з таких атрибутів став реферат. Зі способу організації самостійної роботи студента чи перевірки його знань реферат перетворився на зразок формалізму, яким грішать студенти з одного боку, а викладачі з іншого, роблячи вигляд… Саме роблячи при тому серйозний вигляд. Мені також у студентські роки довелось подавати десятки різноманітних рефератів, намагаючись в інтернетівські шаблони вносити певну ретуш відповідної специфіки. Але десятки моїх однокласниць і однокласників, що навчались в університетах різного профілю, і для яких я особисто знаходив в мережі та роздруковував необхідні їм роботи, — нічого до них не додавали і також отримували потрібні їм оцінки.
На викладацьку роботу мене привело високе стремління стати для студентів і другом, і прикладом. Семінарські заняття з пятикурсниками-магістрантами підтвердили мої внутрішні поривання. Це моє. Мені вдається розкрити і викликати аудиторію на дискурс і створити атмосферу в якій студент висловлює власні міркування і відстоює власну позицію. Переді мною начитані, глибоко мислячі особистості. Я поважаю цих молодих людей і відчуваю взаємне ставлення. Та ось надійшов і завершальний етап нашого семестрового спілкування. За навчальним планом це реферат. І… о, бумеранг! На моєму столі тека роздрукованих і акуратно підшитих, без будь-якого особистісного втручання текстів із світової мережі. Як же так?!
Де відбувся збій? Чим я дав привід фактично для неповаги до себе? Чи моїм студентам байдужа повага до них з боку викладача? На якому етапі наших взаємин виник привід для фальшу? Напевне кожен з нас вніс сюди власну частку вини. Але не тільки.
Проблема напевне полягає і в невідповідності навчальних планів до сьогоднішніх реалій. У нас зберігається серед варіантів самостійної роботи — реферат. А він вже втратив навчальні та наукові сенси, як для розвитку знань так і для науково-пошукової роботи. Для переважної більшості українських викладачів перевірка реферату зводиться до того щоб визначити, чи студент під час його підготовки читав та вносив редагування в структуру вже завантаженої готової роботи, чи подав її на перевірку викладачу, як спосіб здобути оцінку, а не знання. Та й з наукової точки зору, що дає університету справді якісний реферат, справді сильна, ґрунтовна наукова спроба студента? Поки що, — лише свідчення його знань. Потім, — два роки в архіві і в макулатуру. Або, якщо викладач помітить цікавинку в роботі, — порадить студенту її опублікувати в фаховому виданні або галузевій пресі.
Одним з виходів з цієї сумної в даний час ситуації пропоную не ігнорувати сучасні технології та зміни в суспільстві, адже ці фактори еволюціонують вслід за світом і кожен з нас долучається до цього в своєму дозвіллі та інших галузях життя. Отже я вбачаю можливість осучаснити архаїчний вид контролю. Перетворити його на справді актуальну сьогодні справу. Як саме? Замінити підготовку реферату на створення статті для відкритої електронної бібліотеки Wikipeadia (далі — Вікіпедія).
Адже сьогодні за допомогою відкритої електронної бібліотеки Вікіпедія більшість студентів готується до практичних, семінарів, лабораторних робіт, учні готуються до уроків, звичайні люди знаходять потрібну їм інформацію та збагачують свій освітній та інтелектуальний рівень. За даними Вікіпедії тільки за жовтень 2014 року україномовна версія ресурсу стала 16-ю в світі, що в свою чергу відображається в наступних цифрах "У жовтні 2014 в українській Вікіпедії, в середньому:
- щосекунди переглядалося 34 сторінки;
- кожні 15 секунд здійснювалося нове редагування;
- кожні 8 хвилин створювалася нова стаття.
Був досягнутий рекорд відвідуваності у 89 мільйонів переглянутих за місяць сторінок."
Щоб зрозуміти масштаби сайту та всю величність проекту треба знову звернутись до статистики електронної бібліотеки Вікіпедія. За даними її підрозділу "ВікіВісника" в цілому "З початку існування української Вікіпедії в ній здійснено 15 мільйонів редагувань. Ювілейне редагування зробив у статті “Чемпіонат України з футболу 2014-2015: друга ліга” користувач Lexusuns. Як зазначено на його сторінці користувача — він із міста Кременчук. Загалом цей користувач зробив 77 101 редагування в українській Вікіпедії і 5 241 редагування в англійській."
Керуючись вище поданими цифрами можна зрозуміти, що українські користувачі є надзвичайно активними не тільки в сфері використання інформаційної бази електронної бібліотеки Вікіпедія, а й в її створенні та редагуванні. А п'ятнадцять мільйонів створених або редагованих статей є цьому прекрасним підтвердженням.
В свою чергу, додавши до цієї цифри можливу кількість студентів, яких би вищі навчальні заклади могли б спрямувати на написання статей у Вікіпедію для загального користування, замість роботи на університетський архів, можна було б справді перевести цей вид навчального контролю на науковий рівень. Адже студент вже не дозволив би собі халтурити, як це відверто відбувається сьогодні. Він справді займався б дослідницькою діяльністю і вникав у проблематику наукового пошуку до якого намагається залучити його ВНЗ, викладач та програма дисципліни, яку він вивчає.
Також мотивуючим фактором могло б стати і розуміння студентами того, що їхня праця буде загально відкритою, що її результати зможуть побачити, або й оцінити, абсолютно всі. Таким чином студентів справді почала б цікавити думка викладача стосовно їхніх робіт. Адже прізвище кожного було б також розміщене в статті, що накладало б певну відповідальність на автора та створювало б взаємоповагу в суб'єкт-субєктних відносинах студент-викладач та викладач-студент.
Повернемось до статистики: "За підсумками місяця українська Вікіпедія з рекордним показником 89 млн переглянутих сторінок. За рік число переглянутих протягом кожного місяця сторінок виросло на 16%." Ці цифри є найкращим підтвердженням затребуваності ресурсу. Адже, якщо й далі продовжувати доведення мовою цифр, то щонайменше кожен українець двічі скористався українською версією електронної бібліотеки Вікіпедія.
Матеріально-технічна база для заміни традиційних рефератів створенням статтей для Вікіпедії давно існує. Навіть у найвіддаленіших селах та містечках країни. Про вищі навчальні заклади мова не йде. Адже кожен з них має відповідне комп'ютерне устаткування та вихід в мережу Інтернет.
Але й необхідність комп'ютерного обладнання в наш час перестає бути умовою запровадження нової системи. Бо частка переглядів з мобільних пристроїв складає вже 20% від середньомісячного перегляду статтей. Це показує, що 19 млн. переглядів ресурсу відбувається з мобільних телефонів, смартфонів та планшетних комп'ютерів. І відсоток цей дуже швидко зростатиме. Адже і Президент Порошенко заявив про необхідність якнайшвидшого старту зв'язку стандартів 3G та 4G в Україні.
Звісно, що дехто з читачів може сприйняти мої пропозиції за якийсь черговий "велосипед", які у нас "винаходять" без числа. Та на користь запропонованого вже можна навести успішно реалізовані ініціативи у цьому напрямку з практики діяльності конкретних ВНЗ, де самостійно впроваджують таку систему і вже замінили реферати написанням статтей для Вікіпедії.
Так ще в минулому році в Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" було підписано меморандум про співпрацю між НТУ "ХПІ" та громадською організацією "Вікімедіа Україна". Ректор НТУ "ХПІ" професор Л.Л. Товажнянський, проректор з науково-педагогічної роботи, професор В.О. Кравець, професор Т.В. Данько, а також координатор "Освітньої програми Вікіпедії" у м. Харкові С.Д. Петров, про що розповідалось у ЗМІ, уклали договір, де йдеться, що для студентів та аспірантів НТУ "ХПІ" створюватиметься альтернатива самостійної форми роботи у вигляді написання та поліпшення статей в українській Вікіпедії.
Це є головною ідеєю освітньої ініціативи громадської організації "Вікімедіа Україна", яка отримала назву "Освітня програма Вікіпедії". Також між сторонами було узгоджено проведення навчальних семінарів для викладачів, студентів та аспірантів університету, мета яких — навчання основ редагування Вікіпедії, консультації з механізмів реалізації проекту та технічної підтримки окремого спеціального проекту, створеного в українській Вікіпедії — проект: НТУ "ХПІ".
У свою чергу, Національний технічний університет "ХПІ" буде надавати консультаційну допомогу членам громадської організації "Вікімедіа Україна" та іншим вікіпедистам з питань різних галузей науки, а також сприятиме інформаційному наповненню Вікіпедії статтями та зображеннями про університет, його підрозділи, про відомих викладачів і випускників.
"Ця освітня ініціатива дозволяє ХПІ зробити свій внесок у розвиток всесвітньої енциклопедії", — зазначив координатор "Освітньої програми Вікіпедії" у м. Харкові С.Д. Петров. А за словами ректора НТУ "ХПІ", профессора Л.Л. Товажнянського, ця угода стала наслідком проекту, який успішно реалізовувався в НТУ "ХПІ". За його результатами двадцять двоє студентів-магістрантів факультету "Бізнес та фінанси" створили або поліпшили 23 статті в україномовному розділі Вікіпедії. "Наша співпраця з "Вікімедіа Україна" сприятиме підвищенню рівня знань студентів та аспірантів, а для викладачів Вікіпедія стане інструментом для оцінки критичного мислення студента та аспіранта", — професор Л.Л. Товажнянський." І по країні таких прикладів не мало.
Тож саме зараз, коли вступив у дію новий закон Україн "Про вищу освіту" постає завдання перетворити поодинокі спроби вищих навчальних закладів привести свої навчальні вимоги і засоби їх досягнення у стандарти української освіти. Та підтвердити це відповідними інструктивними документами. Щоб сьогоднішній студент, а він дуже розумний і критично мислячий, відчував коефіцієнт корисної дії своєї навчальної діяльності. Тоді і потреба у викладачеві-наставнику і ставлення студента до нас отримають новий глибокий зміст.



Юрій
Коноваленко
аспірант кафедри педагогіки і психології вищої школи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Дана стаття була опублікована в тижневику "Освіта". №47. 5-12 листопада 2014. С.8.






Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Тьютори, Едвайсери, Коучі, Фасилітатори, Ментори, Наставники розбираємось хто це

Як отримати залік або допуск до іспиту, якщо ви ні разу не відвідували пари та не здавали жодних робіт

Завдання які можна використовувати для роботи зі студентами педагогічних спеціальностей.