Р Еволюція освітньої програми


"Навіщо ми це робимо, як це нам знадобиться в майбутньому?". Кожний викладач чув цей вислів від своїх студентів хоча б один раз. А кожен студент його хоч раз та промовляв.
І справді, коли заходить мова про курсові та дипломні роботи, які мають виконати студенти згідно освітніх програм: на кого вони розраховані і чого мають навчити студента? Якими компетенціями наділити? Які практичні навички допомогти опанувати? Якщо йдеться про майбутнього науковця, в такому сенсі існуючі нині вимоги, безумовно, потрібні. Але якщо випускник ВНЗ бачить себе в майбутньому практиком? Ознайомившись з програмами та вимогами цих програм до студентів, складається враження, що вища освіта покликана виключно для продукування науковців, а не як зазначено в Законі "Про вищу освіту". Практичних навичок, які передбаченні Законом у термінах "компетенція" та "кваліфікація" студенти в більшості випадків не отримують, в силу різних причин, і це тема іншого дослідження. Тож, що можна запропонувати для реформування?
Працюючи зі студентами філологічних факультетів та інститутів, зацікавився, які саме проекти реалізують вони в ході навчального процесу. Переглянув теми робіт, які нині виконують майбутні викладачі іноземних мов в університетах: "Антонімія поезії Лесі Українки", "Стилістичні особливості англійського сленгу на матеріалі роману Дж. Роулінг "Гаррі Поттер і Потаємна кімната"", "Особливості функціонування термінологічної лексики в апокаліптичній науковій фантастиці на матеріалі роману Стівена Кінга "Армагедон"", "Використання біблеїзмів у навчально-виховному процесі", "Відгук ідей позитивізму у романі Джодж Еліот Сайлес Марнер", "Емоційно забарвлена лексика в поезії шістдесятників", "Застарілі слова, їх функції у текстах різних стилів першої половини ХХ століття"… Ось такі і тому подібні теми пропонуються студентам для дослідження. Подібна ситуація і з іншим видом індивідуальної роботи в процесі навчання, — з рефератами. Завдання перетворюються на механічне відтворення інформації вже існуючої в різних джерелах на задану тему. Виконуючи такі дослідження студенти втрачають, — якщо вона в них була, — мотивацію.
Як це виправити? Одним пострілом можна поцілити всіх можливих зайців. Замість класичних навчально-наукових робіт, або у вигляді альтернативи, доцільно було б пропонувати майбутнім філологам-іноземцям: здійснювати протягом курсу переклад раніше не перекладених іноземними мовами творів українських авторів.


Актуальність цієї думки. Письменник Володимир Лис стверджує, що головною перепоною у отриманні українськими авторами Нобелівських премій у сфері літератури є: "Відсутність перекладів іншими мовами світу й проблема реклами нашої літератури за кордоном", а не якість творів, як хтось можливо може думати. З цим важко не погодитись. Це ж стосується і наших наукових досліджень. Переважна більшість публікацій не виходять в перекладі головною науковою мовою світу — англійською. За даними видання "The Washington Post" її на планеті вивчає, або вивчало півтора мільярди осіб, а також п'ятсот сімдесят сім мільйонів, для яких англійська є рідною мовою. А ще сто одна країна в світі, де нею спілкуються. Не з'являються праці українських літераторів і українських науковців у іноземних виданнях та на Інтернет ресурсах активно іншими справді міжнародними мовами. Але якщо проблему науковців, можна було б вважати виключно проблемою їх власного професіоналізму та престижу, то з письменниками це вже питання національного масштабу. Адже популяризація українських письменників закордоном це популяризація української ментальності, бренду країни, майбутні інвестиції в українську економіку.
Вищі навчальні заклади, які готують студентів за напрямом іноземна філологія, могли б сьогодні зробити величезну послугу не тільки студентам, запропонувавши справді відповідальний та цікавий практичний проект у ході навчання, який би наділив актуальним досвідом та надав практичних навичок для подальшої професійної діяльності, послужив би в якості волонтерського, державотворчого, організаторського та менеджерського спрямування.
Суть ідеї. Запровадити для студентів, які навчаються за спеціальність іноземна філологія здійснити переклад творів іноземною мовою у вигляді: курсової, дипломної, магістерської роботи. Коли б академічній групі студентів надавався твір, який протягом семестру, або курсу, вони мали б поступово у вигляді навчальних завдань перекласти іноземною мовою, яку вони вивчають під керівництвом викладача. І одразу оперативно оприлюднювати його на університетському сайті у рубриці, скажімо "Студентські переклади сучасної української літератури". Це був би справді корисний хід з боку вищих навчальних закладів, адже сьогодні студенти цих спеціальностей і так перекладають безліч текстів, але це відбувається без суспільної віддачі. А скориставшись запропонованою ідеєю студенти не просто перекладали б взяті з посібника або підручника тексти, переклад яких після отримання оцінки нікому не потрібний, де мотивація студента низька, а робили б корисний в національному та особистісному масштабі проект. Участь в такому проекті можна було б сміливо заносити у власне портфоліо чи резюме для майбутнього працевлаштування. І просто відчувати свою значущість, коли ти по справжньому робиш потрібну та корисну річ, яка одразу давала б відповідь на питання "навіщо ми це робимо".
Що б це дало вищому навчальному закладу? Заклади, які запровадили б такий експеримент, одразу привернули б до себе увагу громадськості з усіх сфер суспільного життя, від абітурієнтів, як головного споживача послуг які надає ВНЗ, так і до засобів масової інформації, літературних та письменницьких спілок, міжнародних культурологічних спільнот, діаспори. А ще, — авторів, які б з задоволенням надали свої твори для даного проекту. Це могло б стати для них великим поштовхом до створення нового і максимально якісного продукту, який би зміг конкурувати вже зі світовими зразками. Бо як стверджує поет, перекладач, та викладач Львівського національного університету імені Івана Франка Остап Сливинський: "В нашій літературі вже віддавна нема "плідного новаторства"", а головне, — відкриття нового ринку збуту. Щодо вищих навчальних закладів, цю ідею вони можуть розвивати у вигляді корисної, та практичної, умотивованої навчальної діяльності ще і студентів які вивчають видавничу справу, редагування, літературу, інформаційні технології, комп'ютерні науки. Вони брали б участь у подальшому просуванні продукту виробленого філологами, тобто адаптували б, робили б електронні версії книжок, розміщували б їх на сучасних торгівельних майданчиках Apple app store, Google play market у прямій співпраці з авторами, або за згоди авторів на сайті університету, що також давало б так потрібний практичний досвід, якого вимагає ринок від сучасного студента. Майбутні юристи також отримали б можливість спробувати себе і перевірити знання та навички у сфері авторського права, інтелектуальної власності, співпрацюючи з молодими письменниками, які будуть особисто зацікавленні в запропонованій концепції.
А головне, кожен студент, виконуючи той чи інший навчальний проект, те чи інше навчальна завдання, — чітко усвідомлював би навіщо він це робить і як воно йому знадобиться.

Юрій КОНОВАЛЕНКО


Дана стаття була опублікована в тижневику "ОСВІТА" №1-2 за 6-13 січня 2016, с.5.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як вчителю з користю використовувати соцмережі на уроках

Тьютори, Едвайсери, Коучі, Фасилітатори, Ментори, Наставники розбираємось хто це

Як отримати залік або допуск до іспиту, якщо ви ні разу не відвідували пари та не здавали жодних робіт