Р Еволюція освітньої програми

"Навіщо ми це робимо, як це нам знадобиться в майбутньому?". Кожний викладач чув цей вислів від своїх студентів хоча б один раз. А кожен студент його хоч раз та промовляв.
І справді, коли заходить мова про курсові та дипломні роботи, які мають виконати студенти згідно освітніх програм: на кого вони розраховані і чого мають навчити студента? Якими компетенціями наділити? Які практичні навички допомогти опанувати? Якщо йдеться про майбутнього науковця, в такому сенсі існуючі нині вимоги, безумовно, потрібні. Але якщо випускник ВНЗ бачить себе в майбутньому практиком? Ознайомившись з програмами та вимогами цих програм до студентів, складається враження, що вища освіта покликана виключно для продукування науковців, а не як зазначено в Законі "Про вищу освіту". Практичних навичок, які передбаченні Законом у термінах "компетенція" та "кваліфікація" студенти в більшості випадків не отримують, в силу різних причин, і це тема іншого дослідження. Тож, що можна запропонувати для реформування?
Працюючи зі студентами філологічних факультетів та інститутів, зацікавився, які саме проекти реалізують вони в ході навчального процесу. Переглянув теми робіт, які нині виконують майбутні викладачі іноземних мов в університетах: "Антонімія поезії Лесі Українки", "Стилістичні особливості англійського сленгу на матеріалі роману Дж. Роулінг "Гаррі Поттер і Потаємна кімната"", "Особливості функціонування термінологічної лексики в апокаліптичній науковій фантастиці на матеріалі роману Стівена Кінга "Армагедон"", "Використання біблеїзмів у навчально-виховному процесі", "Відгук ідей позитивізму у романі Джодж Еліот Сайлес Марнер", "Емоційно забарвлена лексика в поезії шістдесятників", "Застарілі слова, їх функції у текстах різних стилів першої половини ХХ століття"… Ось такі і тому подібні теми пропонуються студентам для дослідження. Подібна ситуація і з іншим видом індивідуальної роботи в процесі навчання, — з рефератами. Завдання перетворюються на механічне відтворення інформації вже існуючої в різних джерелах на задану тему. Виконуючи такі дослідження студенти втрачають, — якщо вона в них була, — мотивацію.
Як це виправити? Одним пострілом можна поцілити всіх можливих зайців. Замість класичних навчально-наукових робіт, або у вигляді альтернативи, доцільно було б пропонувати майбутнім філологам-іноземцям: здійснювати протягом курсу переклад раніше не перекладених іноземними мовами творів українських авторів.

Актуальність цієї думки. Письменник Володимир Лис стверджує, що головною перепоною у отриманні українськими авторами Нобелівських премій у сфері літератури є: "Відсутність перекладів іншими мовами світу й проблема реклами нашої літератури за кордоном", а не якість творів, як хтось можливо може думати. З цим важко не погодитись. Це ж стосується і наших наукових досліджень. Переважна більшість публікацій не виходять в перекладі головною науковою мовою світу — англійською. За даними видання "The Washington Post" її на планеті вивчає, або вивчало півтора мільярди осіб, а також п'ятсот сімдесят сім мільйонів, для яких англійська є рідною мовою. А ще сто одна країна в світі, де нею спілкуються. Не з'являються праці українських літераторів і українських науковців у іноземних виданнях та на Інтернет ресурсах активно іншими справді міжнародними мовами. Але якщо проблему науковців, можна було б вважати виключно проблемою їх власного професіоналізму та престижу, то з письменниками це вже питання національного масштабу. Адже популяризація українських письменників закордоном це популяризація української ментальності, бренду країни, майбутні інвестиції в українську економіку.
Вищі навчальні заклади, які готують студентів за напрямом іноземна філологія, могли б сьогодні зробити величезну послугу не тільки студентам, запропонувавши справді відповідальний та цікавий практичний проект у ході навчання, який би наділив актуальним досвідом та надав практичних навичок для подальшої професійної діяльності, послужив би в якості волонтерського, державотворчого, організаторського та менеджерського спрямування.
Суть ідеї. Запровадити для студентів, які навчаються за спеціальність іноземна філологія здійснити переклад творів іноземною мовою у вигляді: курсової, дипломної, магістерської роботи. Коли б академічній групі студентів надавався твір, який протягом семестру, або курсу, вони мали б поступово у вигляді навчальних завдань перекласти іноземною мовою, яку вони вивчають під керівництвом викладача. І одразу оперативно оприлюднювати його на університетському сайті у рубриці, скажімо "Студентські переклади сучасної української літератури". Це був би справді корисний хід з боку вищих навчальних закладів, адже сьогодні студенти цих спеціальностей і так перекладають безліч текстів, але це відбувається без суспільної віддачі. А скориставшись запропонованою ідеєю студенти не просто перекладали б взяті з посібника або підручника тексти, переклад яких після отримання оцінки нікому не потрібний, де мотивація студента низька, а робили б корисний в національному та особистісному масштабі проект. Участь в такому проекті можна було б сміливо заносити у власне портфоліо чи резюме для майбутнього працевлаштування. І просто відчувати свою значущість, коли ти по справжньому робиш потрібну та корисну річ, яка одразу давала б відповідь на питання "навіщо ми це робимо".
Що б це дало вищому навчальному закладу? Заклади, які запровадили б такий експеримент, одразу привернули б до себе увагу громадськості з усіх сфер суспільного життя, від абітурієнтів, як головного споживача послуг які надає ВНЗ, так і до засобів масової інформації, літературних та письменницьких спілок, міжнародних культурологічних спільнот, діаспори. А ще, — авторів, які б з задоволенням надали свої твори для даного проекту. Це могло б стати для них великим поштовхом до створення нового і максимально якісного продукту, який би зміг конкурувати вже зі світовими зразками. Бо як стверджує поет, перекладач, та викладач Львівського національного університету імені Івана Франка Остап Сливинський: "В нашій літературі вже віддавна нема "плідного новаторства"", а головне, — відкриття нового ринку збуту. Щодо вищих навчальних закладів, цю ідею вони можуть розвивати у вигляді корисної, та практичної, умотивованої навчальної діяльності ще і студентів які вивчають видавничу справу, редагування, літературу, інформаційні технології, комп'ютерні науки. Вони брали б участь у подальшому просуванні продукту виробленого філологами, тобто адаптували б, робили б електронні версії книжок, розміщували б їх на сучасних торгівельних майданчиках Apple app store, Google play market у прямій співпраці з авторами, або за згоди авторів на сайті університету, що також давало б так потрібний практичний досвід, якого вимагає ринок від сучасного студента. Майбутні юристи також отримали б можливість спробувати себе і перевірити знання та навички у сфері авторського права, інтелектуальної власності, співпрацюючи з молодими письменниками, які будуть особисто зацікавленні в запропонованій концепції.
А головне, кожен студент, виконуючи той чи інший навчальний проект, те чи інше навчальна завдання, — чітко усвідомлював би навіщо він це робить і як воно йому знадобиться.

Юрій КОНОВАЛЕНКО, 

Дана стаття була опублікована в тижневику "ОСВІТА" №1-2 за 6-13 січня 2016, с.5.